Історія створення колючих загорожень
З 400 до 1100 року нашої ери люди вже використовували дротяні огорожі з підвищеними трещітками та різноманітними речами, для перешкодження подолання дротяної огорожі та відлякування тварин.
В 1863 році коваль Майкл Келлі (Michael Kelly) разробив перший варіант колючого дроту - в 1868 році він запатентував свій винахід, який складався з двох скручених дротів, з нанизаною на один із дротів двосторонньою плоскою колючкою.
В кінці 1872 року, фермер з Іллінойсу Генрі Роуз почав прикріплювати дощечки з загостреними шматками дроту до рогів корів. Коли корови натикалися на дротяне загородження, то загострені шматки дроту впивалися їм в голову і вони відходили від загородження. Генрі Роуз вирішив, що набагато ефективніше буде прикріпити дощечки з загостреними шматками дроту безпосередньо до самого дротового загородження. Таким чином, він придумав колючий дріт-нову огорожу для домашньої худоби, яку використовували для огородження залізничних шляхів. Він запатентував цей колючий дріт у травні 1873 року й продемонстрував влітку на сільськогосподарській виставці в місті Де Калб, штат Іллінойс.
На виставці побували Ісаак Еллвуд, Джозеф Глідден і Джекоб Хейш. Вони продовжили працювати над поліпшенням конструкції. І в 1874 році вийшло відразу кілька патентів, серед яких був визнаний кращим патент Джозефа Глідден, який являв собою два скручені між собою дроти, на один з яких був накручений відрізок дроту з двома загостреними кінцями.
Ісаак Еллвуд також запатентував в цьому році новий тип колючого дроту, але визнав, що патент Глідден краще, ніж його. За іншими відомостями Глідден виготовляв шипи дробаркою для кави та обмотував їх навколо дроту. Щоб шипи не зміщувалися, Глідден обмотував їх іншій дротом.
У 1899-1902 роках під час англо-бурської війни вперше використовували колючий дріт у якості протипіхотних загороджень. У 1904-1905 році російська армія вперше, під час російсько-японської війни підключила до колючих загородженнь електричний струм.
Колюча стрічка була винайдена в Німеччині під час першої світової війни як крайній захід в умовах браку дроту. Крім того, вона займала мало місця, але поступалася за ефективністю колючому дроту - його легко можна перерізати ножицями. Колюча стрічка просто виштамповувалася з металевої стрічки і не мала дротяної серцевини. Таку стрічку було складніше перерізати кусачками, але вона була нестійкою проти ножиць по металу і слабкіше на розрив.
Починаючи з 70-х років не армовану колючу стрічку широко застосовували при огородженні в`язниць, лікарень для душевнохворих. З 1981 року почали армувати колючу стрічку дротом. Це стало предметом патентного спору між брендами Man Barrier і Razor Ribbon. Останній вплинув на сучасну назву колючих загороджень з армованої колючої стрічки в англомовному варіанті Razor Barbed Wire. Армовану колючу стрічку почали широко використовувати у військових цілях, так як не армовану колючу стрічку можна було легко перерізати ножицями. Армовану колючу стрічку практично нереально перерізати ножицями або перекусити пасатижами без спеціального інструменту.
У 1982-1986 році 15 ЦЕНТРАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ СРСР проводив науково-дослідну роботу за темою «ЄГОЗА». Результат цієї роботи - винахід виробів: колюча стрічка загороджувальна - сталева армована (КЛЗ-СА); верстат для її виготовлення І-1641
Так і почали називати спіральні колючі загородження в колишньому Радянському Союзі - Єгоза. Приблизно в цей час почало розвиватися виробництво колючих стрічкових загороджень в СРСР і в Україні зокрема. Виробництво колючих спіральних загорож зосередилося у в`язницях. Виготовлялася переважно єгоза зі скрученої колючої стрічки, яку виготовляли на верстаті "Самшит". В кінці минулого і на початку нашого століття українські виробники освоїли виробництво Єгози з армованої колючої стрічки.
На початку нового тисячоліття в Росії почалося масове патентування армованої колючої стрічки, а також назви: Єгоза, спіраль Бруно, концертина, які вже давно стали позначати назву колючого спірального загородження їх армованої колючої стрічки, верстатів для виробництва Єгози. При цьому в більшості випадків патентувати винахід раніше іншими людьми вироби, але є і власні розробки.
У цей же період різні види Єгози почали продавати під торговими марками, дріт єгоза ТМ Козачка, Єгоза-Алігатор та інші.
У 2008 році з`явилися й в Україні винахідники, які одержанням патентів на армовану колючу стрічку теж поставили під сумнів авторство винахідників 1981 року.
Це не перший і не останній випадок в історії людства, коли за допомогою патентів окремі особистості намагаються або монополізувати ринок, або отримати додатковий прибуток з існуючих виробників.
|
Які переваги дає Вам кнопка партнера...
